performances – spectacles – la recherche
виступи – вистави – дослідження
performances – shows – research
– Biennale des Indépendants de Genève 2025 : LE PROJET PAHULJICA 25
21 août au 31 août 2025
Concept et réalisation : Padrut Tacchella
Programmation des mouvements : Padrut Tacchella et Vanille Neumann
Son : D.C.P
Pendant les dix jours du festival BIG25 la marionnette-automate Pahuljica se produit en performance-danse contemporaine durant 10 heures ininterrompues à la lisière du Bois de la Bâtie sur un enregistrement de musique électroacoustique modulaire de D.C.P.
Le concept pour ce projet consiste à travailler sur place la programmation et la modification de mouvements de Pahuljica tout le long des 10 jours. Les rythmes des mouvements de la marionnette se superposent aux nappes musicales et composent ainsi un tout en permanente évolution. La présence des artistes donne aux visiteuses et visiteurs la possibilité de plonger librement dans l’univers du personnage Pahuljica, mais aussi de pouvoir poser des questions, rencontrer les artistes…
Pahuljica est installée dans un cadre s’ouvrant vers une extraordinaire forêt de chênes hauts de 40 mètres, elle semble être gardienne de et vers un monde « autre ». Un mélange d’éclairage par projecteurs mélangé aux rayons de soleil à travers les feuilles produit une atmosphère réelle et imaginaire en même temps, se modifiant à fur et à mesure de l’avancement du soleil pour devenir un trou noir béant dans les heures de nuit…
– Бієнале незалежних художників Женеви 2025: ПРОЕКТ PAHULJICA 25
21 серпня – 31 серпня 2025
Концепція та реалізація: Падрут Тачелла
Програмування рухів: Падрут Тачелла та Ваніль Нойман
Звук: D.C.P
Протягом десяти днів фестивалю BIG25 лялька-автомат Pahuljica виступає в сучасному танцювальному перформансі протягом 10 годин без перерви на межі лісу Bois de la Bâtie під модульну електроакустичну музику D.C.P.
Концепція цього проекту полягає в тому, щоб протягом 10 днів працювати на місці над програмуванням і модифікацією рухів Пахуліци. Ритми рухів ляльки накладаються на музичні шари і таким чином складають єдине ціле, що постійно еволюціонує. Присутність художників дає відвідувачам можливість вільно зануритися у світ персонажа Пахуліци, а також задавати питання і зустрічатися з художниками. ..
Пахуліца встановлена в місці, що відкривається на надзвичайний ліс з 40-метровими дубами, вона здається вартовою «іншого» світу. Поєднання світла прожекторів і сонячних променів, що пробиваються крізь листя, створює атмосферу, яка є одночасно реальною і уявною, змінюючись у міру просування сонця, щоб перетворитися на чорну діру в нічні години…
– Geneva Independent Biennial 2025: THE PAHULJICA 25 PROJECT
21 August to 31 August 2025
Concept and production: Padrut Tacchella
Movement programming: Padrut Tacchella and Vanille Neumann
Sound: D.C.P
During the ten days of the BIG25 festival, the Pahuljica automaton puppet will perform a contemporary dance performance for 10 hours without interruption on the edge of the Bois de la Bâtie, accompanied by a modular electroacoustic music recording by D.C.P.
The concept for this project is to work on site on programming and modifying Pahuljica’s movements throughout the 10 days. The rhythms of the puppet’s movements overlap with the musical layers, creating a constantly evolving whole. The presence of the artists gives visitors the opportunity to immerse themselves freely in the world of the character Pahuljica, but also to ask questions and meet the artists. ..
Pahuljica is installed in a setting that opens onto an extraordinary forest of 40-metre-high oak trees, seeming to be the guardian of and gateway to another world. A mixture of spotlighting and sunlight filtering through the leaves creates an atmosphere that is both real and imaginary, changing as the sun moves across the sky to become a gaping black hole in the night hours…
photo © p.tacchella
photo © p.tacchella/vidéo
– Atelier portes ouvertes pour la fête BAZ à St-Croix
21 juin 2025
Padrut Tacchella
Lors de la fête annuelle au centre autogérée LA BAZ à St-Croix, Okana, Pahuljica, Lutko sont présentées et expliquées dans leur univers d’atelier permanent. Toute l’installation fonctionne à présent sur l’installation de production électrique solaire inaugurée tout récemment. Un grand pas en avant…
21 червня 2025
Падрут Тачелла
Під час щорічного свята в самокерованому центрі LA BAZ у Сент-Круа, Окана, Пахуліца, Лутко представлені та пояснені в їхньому постійному майстерні. Вся установка зараз працює на нещодавно відкритій сонячній електростанції. Великий крок вперед…
21 June 2025
Padrut Tacchella
During the annual festival at the LA BAZ self-managed centre in St-Croix, Okana, Pahuljica and Lutko are presented and explained in their permanent workshop environment. The entire facility now runs on the recently inaugurated solar power generation system. A big step forward…
photo © p.tacchella
photo © LA BAZ
– Tournée – présentation d’Okana, de Pahuljica et Lutko au musée des automates MUMAPS à St-Croix
17. et 18 mai 2025
Marionnettistes : Padrut Tacchella, Vanille Neumann et Garance Conne
Dans la grande salle d’exposition au rez-de-chaussée du musée est Okana et toute l’installation électro-mécanique et digitale. Dans le foyer à côté d’un automate à boisson est Pahuljica, l’automate de gare. L’univers et l’utilisation en spectacle de ces marionnettes-automates sont documentés par des textes et dessins de Vanille et nous présentons de petits extraits du spectacle et des séquences de mouvements-performance au public. Des questions-réponses pour le public, un lien vers l’historique de ces marionnettes, leur évolution sur 40 ans, le questionnement philosophiques qui est derrière la recherche de leur mouvements sur fond d’un magnifique accueil par le musée !
Відкриті двері для свята BAZ у Сент-Круа
– Гастролі – презентація Окани, Пахуліци та Лутко в музеї автоматів MUMAPS у Сент-Круа
17 та 18 травня 2025 року
Ляльководи: Падрут Тачелла, Ваніль Нойманн та Гаранс Конне
У великій виставковій залі на першому поверсі музею знаходиться Окана та вся електромеханічна та цифрова інсталяція. У фойє поруч з автоматом для напоїв знаходиться Пахуліца, залізничний автомат. Всесвіт і використання цих ляльок-автоматів у виставах задокументовані текстами та малюнками Ваніль, і ми представляємо глядачам невеликі уривки з вистави та послідовності рухів-перформансів. Питання-відповіді для публіки, посилання на історію цих ляльок, їх еволюцію протягом 40 років, філософські питання, що стоять за дослідженням їх рухів, на тлі чудового прийому музеєм!
– Open workshop for the BAZ festival in St. Croix
– Tour – presentation of Okana, Pahuljica and Lutko at the MUMAPS automaton museum in St. Croix
17 and 18 May 2025
Puppeteers: Padrut Tacchella, Vanille Neumann and Garance Conne
In the large exhibition hall on the ground floor of the museum is Okana and the entire electro-mechanical and digital installation. In the foyer, next to a beverage automaton, is Pahuljica, the station automaton. The world and theatrical use of these automaton puppets are documented by texts and drawings by Vanille, and we present short excerpts from the show and sequences of movement-performance to the public. There will be a question and answer session for the public, a link to the history of these puppets, their evolution over 40 years, and the philosophical questions behind the research into their movements, all against the backdrop of a magnificent welcome by the museum!
photo © p.tacchella
extrait « LE JOURNAL de St-Croix et environs » – vendredi 23 mai 2025
– Tournée au Théâtre 2.21 à Lausanne : « LE PROJET D’OKANA » et Pahuljica au foyer
30.avril (G) et 1.mai au 4 mai 2025
Marionnettistes : Padrut Tacchella et Vanille Neumann; danse : Noémi Alberganti ; piano à queue préparé : Géraldine Schenkel ; éclairage et effets : Claire Firmann ; administration : Frank Fedele
À la suite de la résidence du projet, nous avons pu voyager à Lausanne et jouer 5 fois « Le projet d’Okana » au Théâtre 2.21. Une belle salle, l’expérience de tournée se montre prête pour d’autres lieux, car techniquement adaptée et rapidement montée, la danse fonctionne très bien même dans un lieu plus petit que la grande salle du Galpon – une belle aventure et un beau succès. Initialement prévu que pour 4 représentations, nous avons pu jouer la générale pour un groupe de réfugiées (association « français en jeu/Lausanne »).
Dans le foyer lors de l’accueil, Pahuljica est en mouvement dans son petit univers. En phase test, elle est en performance ininterrompue les 5 jours ! La recherche avec les moteurs brushless, le programme élaborée maxmsp avec interfaceZ Paris se montre fiable et très performant…
– Гастролі в театрі 2.21 в Лозанні: «ПРОЕКТ ОКАНА» і «Пахуліца» у фойє
30 квітня (G) і 1 травня до 4 травня 2025 року
Ляльковики: Падрут Тачелла та Ваніль Нойман; танець: Ноемі Альберганти; підготовлений рояль: Жеральдін Шенкель; освітлення та ефекти: Клер Фірманн; адміністрація: Франк Феделе
Після резиденції проекту ми змогли поїхати до Лозанни та п’ять разів зіграти «Проект Окана» в театрі 2.21. Гарна зала, досвід гастролей готовий до інших місць, оскільки технічно пристосований і швидко монтується, танець дуже добре працює навіть у приміщенні, меншому за велику залу Galpon – гарна пригода і гарний успіх. Спочатку заплановано було лише 4 вистави, але ми змогли зіграти генеральну репетицію для групи біженців (асоціація «français en jeu/Lausanne»).
У фойє під час прийому гостей Pahuljica рухається у своєму маленькому всесвіті. У тестовій фазі вона безперервно працює протягом 5 днів! Дослідження з безщітковими двигунами, програма, розроблена maxmsp з interfaceZ Paris, виявляється надійною і дуже ефективною…
– Tour at Théâtre 2.21 in Lausanne: ‘LE PROJET D’OKANA’ and Pahuljica in the foyer
30 April (G) and 1 May to 4 May 2025
Puppeteers: Padrut Tacchella and Vanille Neumann; dance: Noémi Alberganti; prepared grand piano: Géraldine Schenkel; lighting and effects: Claire Firmann; administration: Frank Fedele
Following the project’s residency, we were able to travel to Lausanne and perform ‘Le projet d’Okana’ five times at Théâtre 2.21. A beautiful venue, the touring experience is ready for other venues, as it is technically adapted and quickly set up, and the dance works very well even in a smaller venue than the large hall at Le Galpon – a wonderful adventure and a great success. Initially planned for only four performances, we were able to perform the dress rehearsal for a group of refugees (association ‘français en jeu/Lausanne’).
In the foyer during the reception, Pahuljica is in motion in her own little world. In the test phase, she performs non-stop for five days! The research with brushless motors and the maxmsp programme developed with interfaceZ Paris proves to be reliable and very efficient…
photo © Vanille Neumann
– Résidence – Reprise et 3 représentations en SR « LE PROJET D’OKANA »
18 février au 4 mars 2025 dans la salle de répétition du Théâtre Galpon
Marionnettistes : Padrut Tacchella et Vanille Neumann; danse : Noémi Alberganti ; piano à queue préparé : Géraldine Schenkel ; éclairage et effets : Claire Firmann ; administration : Frank Fedele
Un temps de revisiter la création, la repenser, oser changer des parties de celle-ci, jouer Okana à deux marionnettistes et terminer ces deux semaines avec trois belles représentations. L’évolution d’un projet à long terme se mesure lors de ses représentations : Ce qui était une mise à l’épreuve technique en 2024 est maintenant partie intégrée et du personnage et du spectacle. L’apprentissage en continu, les formations en programmation maxmsp à Paris, le fait de travailler la programmation aujourd’hui simultanément sur deux projets en parallèle, aide énormément à ne plus être effrayé, à plus vite comprendre des sources d’erreurs, de simplifier et réorganiser les graphiques de programmation.
Mais vers où tend ce processus vraiment ? Pourquoi programmer ? : Un mouvement « joué manuellement » est organique, senti, beau en soi, il nait d’un ressenti direct. Mais le mouvement reste unique, est pour moi non-ou-difficilement-reproduisible. Enormément de mouvements se perdent en route. Difficile aussi pour le marionnettiste de « voir » ce qu’il est en train de jouer, car de par les contraintes techniques, sa vision du tout est souvent complètement différente de celle du spectateur. En opposition à cette manière de travailler « manuellement », un mouvement programmé part de rien, se construit à fur et à mesure par des bouts de mouvements s’influençant mutuellement à l’infini, à la manière d’une progression d’un puzzle, où les pièces changent de formes et couleurs continuellement et où il n’y a pas de bords de puzzle. Tout ceci pour arriver vers un mouvement global du corps, probablement impossible-de-jouer-manuellement, mais précis, reproductible. C’est petit à petit que se crée alors un ressenti artificiel. Le marionnettiste-programmateur peut à tout moment intervenir sur les rythmes, l’expression créée, écrire un historique des mouvements, regarder ce qu’il crée de partout. Les deux manières de créer un langage de mouvement ont leurs spécificités propres, leur qualités et défauts, leur complémentarité, leur limites. Mais la recherche de sens est leur dénominateur commun : s’approcher du langage corporel du personnage, pour que la marionnette ou l’automate-marionnette puissent alors transmettre à leur tour cette utopie au spectateur. Le spectateur part emportant avec lui une image-fantôme : dès à présent le personnage existe pour lui ou elle dans leur imaginaire.
Okana et Pahulijca progressent, évoluent dans ce sens. « Le projet d’Okana » évolue dans ce sens.
Dans ces temps chaotiques, désastreux du 21. siècle, « Le projet d’Okana » cherche à faire émerger des réflexions, un bout de rêve, permettre à la spectatrice de se reconnecter avec ses toutes premières perceptions du monde, des sons, des couleurs, des regards, des rythmes, la chaleur d’une caresse, un choc… Trouver (des liens stables). Envisager (la possibilité de changer) – se centrer
– Резиденція – Повторна постановка та 3 вистави в SR «ПРОЕКТ ОКАНА»
18 лютого – 4 березня 2025 року в репетиційній залі театру Galpon
Ляльководи: Падру Тачелла та Ваніль Нойман; танець: Ноемі Альберганти; підготовлений рояль: Жеральдін Шенкель; освітлення та ефекти: Клер Фірманн; адміністрація: Франк Феделе
Час переглянути твір, переосмислити його, наважитися змінити деякі його частини, зіграти «Окану» удвох з ляльковиками та завершити ці два тижні трьома чудовими виставами. Еволюція довгострокового проекту вимірюється під час його вистав: Те, що в 2024 році було технічним випробуванням, тепер є невід’ємною частиною як персонажа, так і вистави. Постійне навчання, курси з програмування maxmsp в Парижі, робота над програмуванням сьогодні одночасно над двома проектами паралельно, дуже допомагають перестати боятися, швидше розуміти джерела помилок, спрощувати та реорганізовувати графіки програмування.
Але до чого насправді веде цей процес? Навіщо програмувати? Рух, «виконаний вручну», є органічним, відчутним, красивим сам по собі, він народжується з безпосереднього відчуття. Але рух залишається унікальним, для мене він не відтворюється або відтворюється з великими труднощами. Багато рухів губляться по дорозі. Маріонетчику також важко «бачити» те, що він грає, оскільки через технічні обмеження його бачення цілого часто повністю відрізняється від бачення глядача. На відміну від такого «ручного» способу роботи, запрограмований рух починається з нуля, поступово будується з фрагментів рухів, які нескінченно впливають один на одного, подібно до прогресії пазла, де деталі постійно змінюють форму і колір, і де немає країв пазла. Все це для того, щоб досягти загального руху тіла, який, ймовірно, неможливо відтворити вручну, але який є точним і відтворюваним. Поступово створюється штучне відчуття. Ляльковик-програміст може в будь-який момент втрутитися в ритми, створену експресію, записати історію рухів, подивитися на те, що він створює, з будь-якого боку. Обидва способи створення мови руху мають свої особливості, свої якості та недоліки, свою взаємодоповнюваність, свої обмеження. Але пошук сенсу є їхнім спільним знаменником: наблизитися до мови тіла персонажа, щоб лялька або автомат-лялька могли, у свою чергу, передати цю утопію глядачеві. Глядач йде, несучи з собою примарний образ: відтепер персонаж існує для нього або неї в їхній уяві.
Окана і Пахуліца просуваються, розвиваються в цьому напрямку. «Проект Окани» розвивається в цьому напрямку.
У ці хаотичні, катастрофічні часи 21 століття «Проект Окани» прагне викликати роздуми, шматочок мрії, дозволити глядачеві знову з’єднатися зі своїми найпершими сприйняттями світу, звуків, кольорів, поглядів, ритмів, тепла дотику, потрясіння… Знайти (стабільні зв’язки). Розглянути (можливість змін) – зосередитися
– Residency – Revival and three performances in SR ‘LE PROJET D’OKANA’
18 February to 4 March 2025 in the rehearsal room of the Théâtre Galpon
Puppeteers: Padrut Tacchella and Vanille Neumann; dance: Noémi Alberganti; prepared grand piano: Géraldine Schenkel; lighting and effects: Claire Firmann; administration: Frank Fedele
A time to revisit the creation, rethink it, dare to change parts of it, perform Okana with two puppeteers and end these two weeks with three beautiful performances. The evolution of a long-term project is measured during its performances: What was a technical challenge in 2024 is now an integral part of both the character and the show. Continuous learning, training in Max/MSP programming in Paris, and working on programming for two projects simultaneously today helps enormously in overcoming fear, understanding sources of error more quickly, and simplifying and reorganising programming graphics.
But where is this process really heading? Why programme? A ‘manually played’ movement is organic, felt, beautiful in itself, born of a direct feeling. But the movement remains unique and, for me, impossible or difficult to reproduce. A lot of movement is lost along the way. It is also difficult for the puppeteer to ‘see’ what he is playing, because due to technical constraints, his view of the whole is often completely different from that of the spectator. In contrast to this ‘manual’ way of working, a programmed movement starts from nothing and is constructed gradually from bits of movement that influence each other infinitely, like the progression of a jigsaw puzzle, where the pieces constantly change shape and colour and there are no edges to the puzzle. All this leads to an overall movement of the body that is probably impossible to perform manually, but is precise and reproducible. Little by little, an artificial feeling is created. The puppeteer-programmer can intervene at any time to change the rhythms and the expression created, write a history of the movements, and watch what he is creating from all angles. The two ways of creating a language of movement have their own specificities, their qualities and flaws, their complementarity, their limits. But the search for meaning is their common denominator: to approach the character’s body language, so that the puppet or automaton-puppet can in turn convey this utopia to the audience. The audience leaves with a ghost image: from now on, the character exists for them in their imagination.
Okana and Pahulijca are progressing and evolving in this direction. ‘The Okana Project’ is evolving in this direction.
In these chaotic, disastrous times of the 21st century, ‘Okana’s project’ seeks to bring forth reflections, a fragment of a dream, allowing the viewer to reconnect with their very first perceptions of the world, sounds, colours, glances, rhythms, the warmth of a caress, a shock… Finding (stable connections). Envisaging (the possibility of change) – centring oneself.
photo © c.firmann
photo © p.tacchella
photo © p.tacchella
– en cortège masqué : le monstre et l’ours blanc
15 et 16 février dans les rues de St-Croix
Un projet du collectif de la BAZ de St-Croix, la création du monstre est entièrement fait par Olivier, Pilou, Garance, Souris, Padrut ; le costume de l’ours polaire est emprunté à l’opéra de Genève.
La thématique imposée par le comité de Carnaval : L’agriculture. La BAZ articule autour d’une position critique entre les géants (Migros, Coop etc.) et les petits commerces, les articles de production industrialisée, automatisée et les fruits et légumes de l’agriculture autonome, petit commerce… On renvoie dans la gueule du « géant » des légumes et fruits « pourris », on garde les fruits et légumes précieux. Des animaux et des masques blancs porteurs de pancartes distribuent des fruits et légumes. L’ours polaire, mangeur de carottes représente la fragilité du réchauffement climatique.
– у маскарадній процесії: монстр і білий ведмідь
15 і 16 лютого на вулицях Сен-Круа
Проект колективу BAZ з Сен-Круа, створення монстра повністю виконано Олів’є, Пілу, Гаранс, Суріс, Падру; костюм білого ведмедя запозичений з Женевської опери.
Тема, запропонована комітетом Карнавалу: сільське господарство. BAZ займає критичну позицію між гігантами (Migros, Coop тощо) та малими підприємствами, промисловими та автоматизованими товарами та фруктами і овочами з автономного сільського господарства, малими підприємствами… У пащу «гіганта» кидають «гнилі» овочі та фрукти, а цінні фрукти та овочі залишають собі. Тварини та білі маски з плакатами роздають фрукти та овочі. Полярний ведмідь, який їсть моркву, символізує крихкість кліматичного потепління.
– Masked parade: the monster and the polar bear
15 and 16 February in the streets of St-Croix
A project by the BAZ collective in St-Croix, the monster was created entirely by Olivier, Pilou, Garance, Souris and Padrut; the polar bear costume was borrowed from the Geneva Opera House.
The theme imposed by the Carnival committee: Agriculture. The BAZ takes a critical stance between the giants (Migros, Coop, etc.) and small businesses, industrialised and automated production and fruit and vegetables from independent farms and small businesses… Rotten fruit and vegetables are thrown back into the ‘giant’s’ mouth, while the precious fruit and vegetables are kept. Animals and white-faced masked figures carrying placards distribute fruit and vegetables. The polar bear, a carrot eater, represents the fragility of global warming.
– Performance lors de la cérémonie de mon départ de l’opéra de Genève (Grand Théâtre de Genève)
29 janvier 2025 au Palais Eynard
Marionnette-automate Pahulijca dans structure prototype, bande-son par David D.C.P.
Après la performance la veille à l’Opéra de Genève, au Palais Eynard continue cette mini-tournée pour environ 200 personnes dirigé par le magistrat du département de la culture Sami Kanaan. Une double fête de départ : Ce serait aussi l’anniversaire de mon grand-père Enrico di Mazzei qui 100 ans avant moi a chanté dans cette même opéra… D’ailleurs je reçois lors de cette cérémonie un disque original de la Tosca chanté par Enrico par mon cousin Yves Donnon, présent lors de la cérémonie… des histoires de famille qui prennent fin… Pahulijca écoute !
C’est avec mes derniers mots avant de partir que je remercie l’ensemble de mes collègues : toutes les éloges en termes d’adjectives de qualités, ça n’a pas été seulement ce que j’ai amené, inventé et élaboré, c’est ce que nous avons construit ensemble, un grand merci à toutes et tous.
– Виступ під час церемонії мого прощання з Женевською оперою (Великий театр Женеви)
29 січня 2025 року в Палаці Ейнард
Маріонетка-автомат Пахуліца в прототипній конструкції, саундтрек Девіда Д.С.П.
Після виступу напередодні в Женевській опері, в Палаці Ейнард продовжується цей міні-тур для близько 200 осіб під керівництвом магістрату департаменту культури Самі Канаана. Подвійне свято прощання: це також день народження мого діда Енріко ді Мацзей, який 100 років тому співав у цій же опері… До речі, під час церемонії я отримав оригінальний диск з оперою «Тоска», яку співав Енріко, від мого кузена Іва Доннона, який був присутній на церемонії… сімейні історії, що добігають кінця… Пахуліца, слухай!
Своїми останніми словами перед від’їздом я дякую всім своїм колегам: всі похвали в термінах прикметників якості, це було не тільки те, що я приніс, винайшов і розробив, це те, що ми побудували разом, велике спасибі всім і кожному.
– Performance during my farewell ceremony at the Geneva Opera House (Grand Théâtre de Genève)
29 January 2025 at the Palais Eynard
Pahulijca automaton puppet in prototype structure, soundtrack by David D.C.P.
After the performance the night before at the Geneva Opera, the mini-tour continued at the Palais Eynard for an audience of around 200 people, led by the magistrate of the Department of Culture, Sami Kanaan. It was a double farewell celebration: it was also the birthday of my grandfather Enrico di Mazzei, who sang in this same opera 100 years before me… During the ceremony, I received an original recording of Tosca sung by Enrico from my cousin Yves Donnon, who was present at the ceremony… family stories that come to an end… Pahulijca, listen!
With my last words before leaving, I would like to thank all my colleagues: all the praise in terms of adjectives of quality, it was not only what I brought, invented and developed, it was what we built together, a big thank you to everyone.
photo © p.tacchella
photo © p.tacchella
– Performance lors de la cérémonie de mon départ de l’opéra de Genève (Grand Théâtre de Genève)
28 janvier 2025 au Grand Théâtre de Genève
Marionnette-automate Pahulijca dans structure prototype, bande-son par David D.C.P.
Lors de cette cérémonie l’ automate-marionnette Pahulijca est montrée en mode « atelier-portes-ouvertes »…23 années se terminant en quelques 10 minutes de performance captivantes.
– Виступ під час церемонії мого прощання з Женевською оперою (Великий театр Женеви)
28 січня 2025 року у Великому театрі Женеви
Маріонетка-автомат Пахулічка у прототипній конструкції, саундтрек Девіда Д.С.П.
Під час цієї церемонії маріонетка-автомат Пахулічка демонструється в режимі «відкритих дверей майстерні»… 23 роки завершуються 10 хвилинами захоплюючого виступу.
– Performance during my farewell ceremony at the Geneva Opera House (Grand Théâtre de Genève)
28 January 2025 at the Grand Théâtre de Genève
Pahulijca automaton puppet in prototype structure, soundtrack by David D.C.P.
During this ceremony, the Pahulijca automaton puppet is shown in ‘open workshop’ mode… 23 years ending in a captivating 10-minute performance.
photo © p.tacchella
– La fête du Vélodrome avec un des rares visiteurs !
9 novembre 2024
Padrut, Guillaume Arlaud, Dominique et Harold Humair
Une fête interdite devient une performance de désobéissance de par les marionnettes muettes. Pahulijca exécute une performance solitaire et une table avec des choses à manger et boire attend les visiteurs invisibles de cette fête… Dans cette vie il faut garder chaque précieuse minute pour partager de belles choses.
photo © Guillaume Arlaud
photo © Guillaume Arlaud
– La dernière performance de XD4r
1 juillet 2024
Padrut, Léon, Janju, Juan, Yves, Ben, Anne-Laure, entreprise Loxam Genève, Théâtre Galpon
Trop énorme en poids, entretien, complexité, XD a terminé sa fonction de marionnette hydraulique et devient gardien du Théâtre Galpon. Avec ses 250 kg de vérins sur structure d’acier, XD4r aura fait 5 pas sur la scène du Théâtre Galpon. Son voyage pour regarder depuis le pont de la liberté le Danube à Budapest restera-t-il rêve (son rêve, mon rêve ?)
– Останній виступ XD4r
1 липня 2024
Падру, Леон, Жанжу, Хуан, Ів, Бен, Анн-Лор, компанія Loxam Genève, Театр Galpon
Занадто великий за вагою, обслуговуванням, складністю, XD закінчив свою функцію гідравлічної маріонетки і став охоронцем театру Galpon. Зі своїми 250 кг циліндрів на сталевій конструкції, XD4r зробив 5 кроків на сцені театру Galpon. Чи залишиться його подорож, щоб подивитися з мосту свободи на Дунай у Будапешті, мрією (його мрією, моєю мрією?
– XD4r’s final performance
1 July 2024
Padrut, Léon, Janju, Juan, Yves, Ben, Anne-Laure, Loxam Geneva, Théâtre Galpon
Too heavy, too complex and too expensive to maintain, XD has ended its role as a hydraulic puppet and become the guardian of the Théâtre Galpon. With its 250 kg of jacks on a steel structure, XD4r will have taken five steps on the stage of the Théâtre Galpon. Will its journey to watch the Danube in Budapest from the Liberty Bridge remain a dream (its dream, my dream?)
photo © Anne Laure Dorbec
photo © Claire Firmann
– « Le monde d’Okana » :
21 et 22 avril 2024
vidéo à l’atelier 419 Vélodrome, prise d’image et montage vidéo : Nicolas Wagnière, prise de son et montage son : Adrien Kessler
marionnettistes : Padrut Tacchella et Mira Kessler, danse : Noémi Alberganti, piano-bandoéon : Géraldine Schenkel, éclairage et effets: Claire Firmann, costumes et peau Okana : Veronica Segovia
Défi d’une reprise des atmosphères et mouvements dansés sur une scène d’atelier de 2m x 2m. l’univers sonore est identique, une courte vidéo que vous pouvez trouver dans le menu sous vidéos…
– «Світ Окани» :
21 та 22 квітня 2024
відео в майстерні 419 Vélodrome, зйомка та монтаж відео: Ніколя Ваньєр, звукозапис та монтаж звуку: Адрієн Кесслер
ляльководи: Падру Тачелла та Міра Кесслер, танець: Ноемі Альберганти, фортепіано-бандонеон: Жеральдін Шенкель, освітлення та ефекти: Клер Фірманн, костюми та шкіра Окани: Вероніка Сеговія
Виклик відтворити атмосферу та танцювальні рухи на сцені майстерні розміром 2 м x 2 м. Звуковий супровід ідентичний, коротке відео ви можете знайти в меню під відео…
– ‘The World of Okana’:
21 and 22 April 2024
video at Atelier 419 Vélodrome, filming and video editing: Nicolas Wagnière, sound recording and editing: Adrien Kessler
puppeteers: Padrut Tacchella and Mira Kessler, dance: Noémi Alberganti, piano-bandoneon: Géraldine Schenkel, lighting and effects: Claire Firmann, costumes and Okana skin: Veronica Segovia
The challenge of recreating the atmosphere and dance movements on a 2m x 2m workshop stage. The soundscape is identical, a short video that you can find in the menu under videos…
photo © Claire Firmann
photo © Claire Firmann
photo © Claire Firmann
photo © P.Tacchella
– « Le projet d’Okana » :
répétitions du 6 février au 21 février 2024 et 10 représentations du 22 février au 3 mars 2024 dans la grande salle du théâtre Galpon
Spectacle de 45 minutes (+ environ 20 minutes pour rester en salle, discuter) , tout public (enfants dès 12 ans, mais tolérés en accompagnement des parents dès 8 ans). L’idée principale : le créateur entre dans son propre rêve et rencontre des protagonistes (y compris lui-même) et sa créature artificielle. Il rejette un jeu du type échecs, mais découvre dans les éléments qui le constitue des message de codage incompréhensibles à première vue, mais qui suivent logique/ l’illogique du rêve où toute chose, toute personne a une sorte de raison. Les protagonistes entrent et sortent finalement librement dans et dehors le rêve, de même que Okana qui de toute façon ne suit pas nos règles de jeu et qui propose en fin de spectacle de quitter le sol ; sur un autre niveau, plus besoin de nos règles, les liens sont basés sur une autre approche. La danseuse et la marionnette-automate se trouvent seules et pourtant reliée…
– «Проект Окана» :
репетиції з 6 лютого по 21 лютого 2024 року та 10 вистав з 22 лютого по 3 березня 2024 року у великій залі театру Galpon
Вистава тривалістю 45 хвилин (+ приблизно 20 хвилин для обговорення в залі) , для всіх вікових категорій (діти від 12 років, але допускаються в супроводі батьків від 8 років). Основна ідея: творець занурюється у власний сон і зустрічає головних героїв (включно з собою) та своє штучне створіння. Він відкидає гру на зразок шахів, але виявляє в її елементах закодовані повідомлення, незрозумілі на перший погляд, але які відповідають логіці/нелогічності сну, де кожна річ, кожна людина має певну причину. Герої вільно входять і виходять зі сну, так само як і Окана, яка в будь-якому разі не дотримується наших правил гри і в кінці вистави пропонує покинути землю; на іншому рівні наші правила більше не потрібні, зв’язки базуються на іншому підході. Танцівниця і лялька-автомат знаходяться наодинці, але все ж пов’язані…
– ‘The Okana Project’:
rehearsals from 6 February to 21 February 2024 and 10 performances from 22 February to 3 March 2024 in the main auditorium of the Galpon Theatre
45-minute show (+ approximately 20 minutes to stay in the theatre and discuss), suitable for all ages (children aged 12 and over, but children aged 8 and over are tolerated if accompanied by their parents). The main idea: the creator enters his own dream and meets the protagonists (including himself) and his artificial creature. He rejects a chess-like game, but discovers in its elements messages that are incomprehensible at first glance, but which follow the logic/illogic of dreams, where everything and everyone has a kind of reason. The protagonists ultimately enter and exit the dream freely, as does Okana, who does not follow our rules of the game anyway and who, at the end of the show, suggests leaving the ground; on another level, our rules are no longer needed, as the connections are based on a different approach. The dancer and the automaton puppet find themselves alone and yet connected…
– résidence au théâtre Galpon pour « Le projet d’Okana » du 19 décembre 2023 au 7 janvier 2024
Tester les conditions du jeu dans l’espace tourné à 45 degrés. Suspension orientable d’Okana, Premiers essais de parties déjà enregistrés de mouvements en Okana. Tests transportabilité de la suspension restée en place. Jeu, danse, intégration du texte…
– резиденція в театрі Galpon для «Проекту Окана» з 19 грудня 2023 року по 7 січня 2024 року
Випробування умов гри в просторі, поверненому на 45 градусів. Поворотна підвіска Окани, перші випробування вже записаних частин рухів в Окані. Випробування транспортування підвіски, що залишилася на місці. Гра, танець, інтеграція тексту…
– Residency at the Galpon Theatre for ‘Le projet d’Okana’ from 19 December 2023 to 7 January 2024
Testing the conditions of the play in the space rotated at 45 degrees. Okana’s adjustable suspension, first tests of previously recorded movements in Okana. Transportability tests of the suspension remaining in place. Play, dance, integration of the text…
4 et 5 novembre 2023, atelier portes ouvertes Ville de Genève, Vélodrome atelier 419
Un weekend avec Okana en mouvement, des questions, encore des questions… elle nous regarde, hésite, écoute, reste muette… Pourquoi nous inquiète-t-elle quand elle arrête de respirer, quand elle nous regarde, alors qu’elle est en bois, pourquoi prêtons-nous une liberté de mouvement, alors qu’elle ne peut absolument pas sortir de son périmètre sous ses fils ? Les spectateurs et spectatrices restent de longues moments éperdues dans leurs propres pensées.
4 та 5 листопада 2023 року, відкритий семінар Місто Женева, Велодрому семінар 419
Вихідні з Оканою в русі, питання, ще питання… вона дивиться на нас, вагається, слухає, мовчить… Чому вона нас турбує, коли перестає дихати, коли дивиться на нас, хоча вона зроблена з дерева, чому ми надаємо їй свободу рухів, хоча вона абсолютно не може вийти за межі свого периметра під дротами? Глядачі та глядачки довгий час залишаються зануреними у власні думки.
4 and 5 November 2023, open workshop City of Geneva, Velodrome workshop 419
A weekend with Okana in motion, questions, more questions… she looks at us, hesitates, listens, remains silent… Why does she worry us when she stops breathing, when she looks at us, even though she is made of wood? Why do we give her freedom of movement, when she cannot possibly leave her perimeter beneath her wires? The spectators remain lost in their own thoughts for long moments.
– 25 juin 2023, performance Proust « sous-bois » (texte dans : Les Plaisirs et les Jours, 1895) sur la berge du Rhône, pour BIG2023 par le Théâtre Galpon
Trois performances et une exposition ont été présenté au berges du Rhône et à Porteous (Théâtre Galpon pour BIG23), la première – dansée – par Marion Baeriswyl, Aïcha Fishawy et Louisa Schöfer, la deuxième – récitée et mimée – par Padrut Tacchella et Justine Ruchat et la troisième – jouée sur instruments – par Ordinateur Végétarien (D.C.P.)
2ème performance :
Texte récité, concept et réalisation des personnages en carton par Padrut Tacchella, mouvement pantomime : Justine Ruchat. Avec l’aide à la mise en scène de Clara Brancorsini. Porte-voix : Guillaume Arlaud, atelier 419 Vélodrome.
ensuite exposition à l’espace Porteous des lino-gravures détournées en gravures pointe-sèche : travail sur place dès septembre 2022 de Padrut Tacchella, sur la presse de Marfa Indoukaeva.
– 25 червня 2023 року, вистава «Підлісок» за твором Пруста (текст у: «Задоволення і дні», 1895) на березі Рони, для BIG2023 від театру Galpon
Три перформанси та виставка були представлені на березі Рони та в Porteous (Театр Galpon для BIG23), перший — танцювальний — у виконанні Маріон Баерісвіль, Аїша Фішаві та Луїза Шефер, другий — у виконанні Падрута Тачелли та Жюстін Рушат, а третій — у виконанні Ordinateur Végétarien (D.C.P.) на музичних інструментах.
2-й перформанс:
Текст, концепція та створення картонних персонажів — Падрут Тачелла, пантоміма — Жюстін Руша. За допомогою в постановці Клари Бранкорсіні. Мегафон: Гійом Арло, майстерня 419 Велодром.
Потім виставка в просторі Porteous ліногравюр, перероблених на гравюри сухою голкою: робота на місці з вересня 2022 року Падрута Тачелла на пресі Марфи Індукаєвої.
– 25 June 2023, Proust performance ‘sous-bois’ (text in: Les Plaisirs et les Jours, 1895) on the banks of the Rhône, for BIG2023 by Théâtre Galpon
Three performances and an exhibition were presented on the banks of the Rhône and at Porteous (Théâtre Galpon for BIG23), the first – danced – by Marion Baeriswyl, Aïcha Fishawy and Louisa Schöfer, the second – recited and mimed – by Padrut Tacchella and Justine Ruchat, and the third – played on instruments – by Ordinateur Végétarien (D.C.P.)
2nd performance:
Text recited, concept and creation of cardboard characters by Padrut Tacchella, pantomime movement: Justine Ruchat. With staging assistance from Clara Brancorsini. Megaphone: Guillaume Arlaud, Atelier 419 Vélodrome.
Followed by an exhibition at Espace Porteous of linocuts transformed into drypoint engravings: work on site from September 2022 by Padrut Tacchella, on Marfa Indoukaeva’s press.
– 26 mars 2023, Théâtre Galpon, 6 x 1 minute d’ombres Chinoises pour la conférence sur Apollo 17 d’Alexandre Chollier
conférencier : Alexandre Chollier, marionnettistes : Padrut Tacchella et Thomas Manceau, technique Laurent Valdes,
KORG : gracieusement mis à disposition par Adrien Kessler
– 26 березня 2023 року, Театр Galpon, 6 х 1 хвилина китайських тіней для конференції Олександра Шольє про Аполлон 17
доповідач: Олександр Шольє, ляльководи: Падру Тачелла і Томас Мансо, технічна підтримка: Лоран Вальдес,
KORG: люб’язно надано Адріеном Кесслером
– 26 March 2023, Théâtre Galpon, 6 x 1 minute of shadow puppetry for Alexandre Chollier’s lecture on Apollo 17
Lecturer: Alexandre Chollier, puppeteers: Padrut Tacchella and Thomas Manceau, technical support: Laurent Valdes,
KORG: kindly provided by Adrien Kessler
– 1 septembre 2022 au 30 juin 2023 : UNE GROSSE ANNÉE DE RECHERCHE EN ATELIER. Il est impossible de refaire une création sur scène sans cet investissement.
– 1 вересня 2022 року до 30 червня 2023 року: ВАЖЛИВИЙ РІК ДОСЛІДЖЕНЬ У МАЙСТЕРНІ. Без таких інвестицій неможливо повторити постановку на сцені.
– 1 September 2022 to 30 June 2023: A BIG YEAR OF RESEARCH IN THE WORKSHOP. It is impossible to recreate a production on stage without this investment.
Après la résidence en août 2022 au Grand Théâtre, la marionnette-automate Okana retourne dans son atelier 419, où elle trouve sa résidence permanente dès maintenant.
Une maintenance de toutes les pièces mécaniques usées est prévue et commence tout de suite en septembre 2022. Une suspension des déviations sera installée permanente, en tournée on démonte plus rien..
La prochaine création en 2024 demandera sûrement une réactivité de mouvements plus intense, voire agressive. L’usure des articulations doit être revue et adaptée. Certains changements se feront par contre plus souple (colle chaude entre autre) et resteront « fusibles ».
Після резиденції в серпні 2022 року в Гранд-театрі лялька-автомат Окана повертається до своєї майстерні 419, де відтепер знаходить постійне місце проживання.
У вересні 2022 року заплановано технічне обслуговування всіх зношених механічних деталей, яке розпочнеться негайно. Буде встановлено постійну підвіску відхилень, під час гастролей більше нічого не демонтується.
Наступна постановка в 2024 році, безсумнівно, вимагатиме більш інтенсивної, навіть агресивної реакції рухів. Знос шарнірів повинен бути переглянутий і адаптований. Деякі зміни, навпаки, будуть більш гнучкими (зокрема, гарячий клей) і залишаться «плавкими».
After its residency at the Grand Théâtre in August 2022, the automaton puppet Okana will return to its workshop 419, where it will now have its permanent home.
Maintenance of all worn mechanical parts is planned and will begin immediately in September 2022. A permanent suspension system will be installed, so that nothing needs to be dismantled when on tour.
The next creation in 2024 will undoubtedly require more intense, even aggressive, movements. The wear and tear on the joints must be reviewed and adapted. However, some changes will be more flexible (hot glue, among other things) and will remain ‘fusible’.
Mais avant tout une mise à jour de tout l’appareil respiratoire, des seins, du ventre et du bassin. Une refonte complète de la suspension intérieure en acier du thorax permet un accès technique plus rapide. Un nouveau concept de l’écarteur excentrique respiration remplace le système à vis sans fin de 2002. Dorénavant les corrections de la sculpture pourront se faire sans démontage, directement sur la marionnette-automate suspendue et en mouvement. Les yeux seront régis par interface/servo/joystick et câblés.
Але перш за все оновлення всієї дихальної системи, грудей, живота і таза. Повна переробка внутрішньої сталевої підвіски грудної клітки забезпечує швидший технічний доступ. Нова концепція ексцентричного розширювача дихання замінює гвинтову систему 2002 року. Відтепер корекції скульптури можна буде виконувати без демонтажу, безпосередньо на підвішеній і рухомій маріонетці-автоматі. Очі будуть керуватися інтерфейсом/сервоприводом/джойстиком і підключені кабелем.
But first and foremost, an update of the entire respiratory system, breasts, abdomen and pelvis. A complete overhaul of the internal steel suspension of the thorax allows for faster technical access. A new concept for the eccentric breathing spreader replaces the 2002 worm gear system. From now on, corrections to the sculpture can be made without dismantling, directly on the suspended and moving automaton puppet. The eyes will be controlled by an interface/servo/joystick and wired.
Un travail conséquent entre janvier et mars traite le remodelage du haut du corps, des seins plus petits mais aussi la sculpture du ventre et des fesses. Le travail se fait avec modèle, la présence du corps nu permet de revenir sur la base de la sculpture d’Okana. Est-ce une prise de conscience qu’elle a à présent 38 ans et qu’elle peut ou doit tenir compte de sa féminité ? Un questionnement qui nécessitera sûrement encore plus de temps. C’est une première approche.
Значна частина роботи, виконана в період з січня по березень, стосується переробки верхньої частини тіла, зменшення грудей, а також скульптурного опрацювання живота і сідниць. Робота проводиться з моделлю, присутність оголеного тіла дозволяє повернутися до основи скульптури Окани. Чи це усвідомлення того, що їй зараз 38 років і що вона може або повинна враховувати свою жіночність? Це питання, яке, безсумнівно, потребує ще більше часу. Це перший підхід.
Between January and March, she worked extensively on reshaping her upper body, reducing her breasts and sculpting her stomach and buttocks. The work is done with a model, and the presence of the naked body allows us to return to the basis of Okana’s sculpture. Is this an awareness that she is now 38 years old and that she can or must take her femininity into account? This is a question that will surely require even more time. It is a first approach.
Tous les mouvements en lacet devront être introduits motorisés dans le corps de la marionnette-automate. Ceci concerne avant tout l’articulation axis/crâne qui est complétée par une motorisation par câble depuis la colonne vertébrale au niveau du ventre. Prévu, mais trop complexe pour être ajouté en 2023 : l’axe lacet ventrale ; un concept qui nécessiterait tout de suite aussi une suspension des épaules sur axe lacet, voir une suspension de tous les moteurs (le rêve vers un retour à la cage à contrepoids de 2002…)
Всі рухи по осі повинні бути введені в корпус маріонетки-автомата за допомогою мотора. Це стосується насамперед суглоба axis/черепа, який доповнюється мотором з кабелем від хребта до рівня живота. Заплановано, але занадто складно для додавання в 2023 році: вісь повороту в області живота; концепція, яка вимагала б також підвіски плечей на осі повороту, а то й підвіски всіх двигунів (мрія про повернення до клітки з противагою 2002 року…).
All yaw movements will need to be motorised within the body of the automaton puppet. This primarily concerns the axis/skull joint, which is supplemented by a cable motorisation system running from the spine to the abdomen. Planned, but too complex to be added in 2023: the ventral yaw axis; a concept that would also require immediate suspension of the shoulders on a yaw axis, or even suspension of all motors (the dream of a return to the counterweight cage of 2002…).
Le travail sur la sculpture, mais avant tout aussi toute répétition en atelier, nécessite l’éclairage scénique. Installation de 4 projeteurs qui seront probablement aussi utilisés pour la création au théâtre ou en tournée.
Des tests entre février et mai 2023 ont eu lieu pour évaluer le jeu à plusieurs marionnettistes. Concluants, mais trop tôt pour intégrer dans une création devant public, car jeu d’orgue encore prototype.
Une première journée de travail en juin 2023 avec Noémi Alberganti et Géraldine Schenkel directement dans l’atelier : pourra-t-on répéter en atelier ?
Робота над скульптурою, але перш за все репетиції в майстерні, вимагають сценічного освітлення. Встановлення 4 прожекторів, які, ймовірно, також будуть використовуватися для створення в театрі або під час гастролей.
З лютого по травень 2023 року проводилися випробування для оцінки гри кількох ляльководів. Результати були переконливими, але ще занадто рано інтегрувати їх у виставу перед публікою, оскільки орган ще є прототипом.
Перший робочий день у червні 2023 року з Ноемі Альбергаті та Жеральдін Шенкель безпосередньо в майстерні: чи можна буде репетирувати в майстерні?
Working on the sculpture, but above all rehearsing in the studio, requires stage lighting. Installation of four projectors, which will probably also be used for theatre productions or on tour.
Tests were carried out between February and May 2023 to evaluate the performance of several puppeteers. The results were conclusive, but it is too early to integrate them into a public performance, as the organ is still a prototype.
A first day of work in June 2023 with Noémi Alberganti and Géraldine Schenkel directly in the studio: will it be possible to rehearse in the studio?
Juin 2023 au laboratoire : le saut vers les moteurs pas-à-pas, driver etc. Tests concluants permettant de rêver aux prochains applications dans les avant-bras. Couple mécanique constant à basse vitesse, débrayage pendant le jeu, place réduite… Une autre approche : sécurité par arrêt automatique en fins de course, tests utilisation fréquente.
Червень 2023 року в лабораторії: перехід на крокові двигуни, драйвери тощо. Переконливі результати випробувань дозволяють мріяти про майбутні застосування в передпліччях. Постійний механічний крутний момент на низькій швидкості, відключення під час гри, компактність… Інший підхід: безпека завдяки автоматичній зупинці в кінці ходу, випробування при частому використанні.
June 2023 in the laboratory: the leap to stepper motors, drivers, etc. Conclusive tests allowing us to dream of future applications in forearms. Constant mechanical torque at low speed, disengagement during play, reduced space requirements… Another approach: safety through automatic shut-off at the end of the stroke, frequent use tests.
– 18 au 22 août 2022, Opéra de Genève (Grand Théâtre de Genève), résidence artistique/technique
Cie A Hauteur des Yeux : Padrut Tacchella/projet, Noémi Alberganti/performance-danse, Géraldine Schenkel/pianiste, Veronica Segovia/costume, Laurent Valdes/vidéo
– 18-22 серпня 2022 року, Женевська опера (Великий театр Женеви), художня/технічна резиденція
Компанія A Hauteur des Yeux: Падру Тачелла/проект, Ноемі Альберганті/танцювальне виконання, Жеральдін Шенкель/піаністка, Вероніка Сеговія/костюми, Лоран Вальдес/відео
– 18 to 22 August 2022, Geneva Opera House (Grand Théâtre de Genève), artistic/technical residency
Cie A Hauteur des Yeux: Padrut Tacchella/project, Noémi Alberganti/performance-dance, Géraldine Schenkel/pianist, Veronica Segovia/costumes, Laurent Valdes/video
Résidence sur le proscenium de la grande scène du Grand-Théâtre. Développement du jeu en performance avec musique improvisée live. Multiples tests techniques : transport, montage technique en mode tournée. Visibilité du projet, modifications des mouvements et adaptation sonore et de l’éclairage. Enregistrement vidéo artistique.
Резиденція на просценіумі великої сцени Гранд-Театру. Розвиток гри у виставі з імпровізованою музикою наживо. Численні технічні випробування: транспортування, технічний монтаж у режимі гастролей. Видимість проекту, зміни рухів та адаптація звуку й освітлення. Художня відеозапис.
Residency on the proscenium of the Grand Theatre’s main stage. Development of the performance with live improvised music. Multiple technical tests: transport, technical set-up in tour mode. Visibility of the project, modifications to movements and adaptation of sound and lighting. Artistic video recording.
– 9 avril 2022 14h00 au 10 avril 2022 11h00, théâtre 2.21 à Lausanne, VEXATIONS/USINE
Éric Satie et John Supko, ensemBle baBel – ensemble Batida – Padrut Tacchella
– 9 квітня 2022 року, 14:00 – 10 квітня 2022 року, 11:00, театр 2.21 у Лозанні, VEXATIONS/USINE
Ерік Саті та Джон Супко, ансамбль baBel – ансамбль Batida – Падрут Тачелла
– 9 April 2022, 2 p.m. to 10 April 2022, 11 a.m., Théâtre 2.21 in Lausanne, VEXATIONS/USINE
Éric Satie and John Supko, ensemBle baBel – ensemble Batida – Padrut Tacchella
Performance non-stop 21 heures de jeu de marionnette au Théâtre 2.21 à Lausanne
Une collaboration A Hauteur des Yeux – ensemble Batida – ensemBle baBel – John Suptko
Jeu marionnette/automate Padrut Tacchella et Pahuljica ; au piano Rönisch : Alexandra Bellon, Raphaél Krajka, Anne Briset et Viva Sanchez, Jeanne Larrouturou, Laurent Estoppey, Anne Gillot, John Supko, Luc Müller ; Production Ensemble Batida
« Véxations-Éric Satie » est une discussion muette entre la marionnette Pahuljica, des pianistes et le marionnettiste, une sorte de marathon de jeu ininterrompu de 21 heures. Le morceau composé d’Éric Satie « Vexations » ne dure à peine 2 minutes, mais sera joué 840 fois de suite en boucle. Pahuljica regarde le pianiste, s’inquiète, observe, dialogue avec la pianiste. C’est une veillée de nuit, un combat contre l’épuisement des joueurs, des moments de grâce où la volonté de jouer, l’esprit, le jeu technique disparaît et donne naissance à un jeu de grande intimité et d’intuition. Les sons et les regards se croisent, les silences deviennent puissants, le jeu à trois s’installe et se développe, se transforme selon l’heure de l’après-midi, de soir, de nuit profonde ou du matin. Il y a comme un arrêt du temps, on sent un jeu échappant à nos règles et conventions théâtrales – on se trouve dans un hors-temps, hors-espace. Musique et jeu de marionnette se connectent dans cette performance, le rythme de la respiration de Pahuljica et celui de la musique s’entremêlent, se mettent en diapason.
Cette performance met en « épreuve de jeu devant public » la recherche du nouveau système de jeu de marionnette assisté par ordinateur et le programme spécialement conçu maxmsp. Certains mouvements motorisés comme la respiration ou les mouvements des yeux sont par ailleurs intégrés directement dans le corps de la marionnette. La recherche initialement conçue pour le jeu de marionnette de taille humaine et de poids lourds (le projet Okana22) est alors modifiée et adaptée au jeu avec Pahuljica : grâce à cette motorisation le jeu discontinu sur 21 heures et les mouvements composés et complexes deviennent réalisables.
« veiller » – traverser une nuit de jeu d’improvisation et de réflexions muettes, l’abandon de toute volonté autre que d’ « être dedans » ; la chose « précieuse », le temps arrêté – mais aussi vivre ce temps en diapason avec les personnes qui vivent en ces mêmes instants des veillées de guerre.
Pahuljica (« flocon de neige », bosniaque) est de la famille des marionnettes de 1985 (Lutko, Okana, le pharaon, Laïka). C’est une marionnette en constante évolution…
Безперервний 21-годинний ляльковий спектакль у Театрі 2.21 у Лозанні
Співпраця A Hauteur des Yeux – ансамбль Batida – ансамбль baBel – Джон Суптко
Гра ляльковий театр/автомат Padrut Tacchella і Pahuljica; за фортепіано Rönisch: Alexandra Bellon, Raphaél Krajka, Anne Briset і Viva Sanchez, Jeanne Larrouturou, Laurent Estoppey, Anne Gillot, John Supko, Luc Müller; Виробництво Ensemble Batida
«Véxations-Éric Satie» — це безмовна дискусія між лялькою Пахулікою, піаністами та лялькарем, своєрідний марафон безперервної гри, що триває 21 годину. Композиція Еріка Саті «Vexations» триває лише 2 хвилини, але буде зіграна 840 разів поспіль у циклі. Пахуліца дивиться на піаніста, хвилюється, спостерігає, спілкується з піаністкою. Це нічна варта, боротьба з виснаженням музикантів, моменти благодаті, коли бажання грати, розум, технічна гра зникають і дають народження грі великої інтимності та інтуїції. Звуки і погляди перетинаються, тиша стає потужною, гра втрьох налагоджується і розвивається, трансформується залежно від часу дня, вечора, глибокої ночі або ранку. Час ніби зупиняється, ми відчуваємо гру, яка виходить за межі наших театральних правил і конвенцій – ми опиняємося поза часом, поза простором. Музика і лялькова гра поєднуються в цьому перформансі, ритм дихання Пахуліци і ритм музики переплітаються, налаштовуються на одну хвилю.
Цей перформанс випробовує перед публікою пошук нової системи комп’ютерної лялькової гри та спеціально розроблену програму maxmsp. Деякі рухи, такі як дихання або рухи очей, інтегровані безпосередньо в тіло ляльки. Дослідження, спочатку розроблене для гри з ляльками людського розміру і великої ваги (проект Okana22), було змінено і адаптоване для гри з Пахульїцею: завдяки цій моторизації стало можливим безперервне 21-годинне виконання та складні рухи.
«Пильнувати» — пережити ніч імпровізаційної гри та мовчазних роздумів, відмовитися від будь-якого іншого бажання, крім «бути всередині»; «цінне» явище, зупинений час — але також пережити цей час у гармонії з людьми, які в ці ж миті переживають нічні чергування під час війни.
Пахулйця («сніжинка», боснійською) належить до родини ляльок 1985 року (Лутко, Окана, фараон, Лайка). Це лялька, яка постійно еволюціонує…
Non-stop performance 21 hours of puppet theatre at Théâtre 2.21 in Lausanne
A collaboration between A Hauteur des Yeux – Batida ensemble – baBel ensemble – John Suptko
Puppetry/automata Padrut Tacchella and Pahuljica; piano Rönisch: Alexandra Bellon, Raphaël Krajka, Anne Briset and Viva Sanchez, Jeanne Larrouturou, Laurent Estoppey, Anne Gillot, John Supko, Luc Müller; Production Ensemble Batida
‘Véxations-Éric Satie’ is a silent discussion between the puppet Pahuljica, pianists and the puppeteer, a sort of 21-hour marathon of uninterrupted playing. Éric Satie’s composition ‘Vexations’ lasts barely two minutes, but will be played 840 times in a row. Pahuljica watches the pianist, worries, observes, dialogues with the pianist. It is a night vigil, a battle against the exhaustion of the players, moments of grace where the will to play, the spirit, the technical playing disappear and give birth to a performance of great intimacy and intuition. Sounds and glances intersect, silences become powerful, the trio’s playing settles in and develops, transforming itself according to the time of day, afternoon, evening, deep night or morning. It is as if time has stopped, we feel a performance that escapes our theatrical rules and conventions – we find ourselves in a timeless, spaceless place. Music and puppetry connect in this performance, the rhythm of Pahuljica’s breathing and that of the music intertwine and harmonise.
This performance puts the research into the new computer-assisted puppetry system and the specially designed maxmsp programme to the test in front of an audience. Certain motorised movements, such as breathing and eye movements, are also integrated directly into the puppet’s body. The research, initially designed for human-sized, heavyweight puppetry (the Okana22 project), is then modified and adapted to the performance with Pahuljica: thanks to this motorisation, the discontinuous 21-hour performance and the complex, composite movements become feasible.
‘Watching’ – spending a night of improvisation and silent reflection, abandoning all desire other than to ‘be there’; the ‘precious’ thing, time standing still – but also experiencing this time in harmony with the people who are living through these same moments of wartime vigils.
Pahuljica (‘snowflake’ in Bosnian) is part of the 1985 family of puppets (Lutko, Okana, the Pharaoh, Laïka). It is a puppet in constant evolution…
photo p.tacchella
– 20 décembre 2021, en face du théâtre Galpon à Genève : Xd4R – un grand performeur devient sculpture
– 20 грудня 2021 року, навпроти театру Galpon у Женеві: Xd4R – великий виконавець стає скульптурою
– 20 December 2021, opposite the Galpon Theatre in Geneva: Xd4R – a great performer becomes a sculpture
XD4r – un fidèle compagnon ! photo p.tacchella
Après deux années d’hibernation à l’atelier 419 du Vélodrome, Xd4r devient maintenant résident du théâtre Galpon, à l’entrée, vers le parking des vélo. un long parcours…
Після двох років «зимової сплячки» в майстерні 419 велодрому, Xd4r тепер стає резидентом театру Galpon, біля входу, поблизу велопарковки. Довгий шлях…
After two years of hibernation at workshop 419 at the Velodrome, Xd4r is now taking up residence at the Galpon theatre, at the entrance, near the bicycle parking area.
It’s been a long journey…
…depuis 2007 : il faisait ses premiers pas de marionnette hydraulique de quelques 70 centimètres de taille au vieux Galpon, puis transitait vers le nouveau Galpon, puis grandit, grandit, grandit avec des spectacles pour la compagnie de l’Estuaire pour enfin en 2017 faire ses premiers « vrais » pas de marionnette hydraulique au théâtre Galpon.
Aujourd’hui, il invite les spectateurs au Théâtre Galpon, fait rêver et rêve peut être même lui-même d’un voyage au pont de la liberté à Budapest..
… з 2007 року: він робив свої перші кроки як гідравлічна лялька розміром близько 70 сантиметрів у старому Galpon, потім перейшов до нового Galpon, потім ріс, ріс, ріс разом із виставами для компанії Estuaire, щоб нарешті в 2017 році зробити свої перші «справжні» кроки як гідравлічна лялька в театрі Galpon.
Сьогодні він запрошує глядачів до театру Galpon, змушує мріяти і, можливо, сам мріє про подорож до мосту свободи в Будапешті…
…since 2007: he took his first steps as a 70-centimetre-tall hydraulic puppet at the old Galpon, then moved to the new Galpon, then grew and grew and grew with shows for the Estuaire company, finally taking his first ‘real’ steps as a hydraulic puppet at the Galpon theatre in 2017.
Today, he invites audiences to the Théâtre Galpon, inspires dreams and perhaps even dreams himself of a trip to the Liberty Bridge in Budapest.
– 21-22-23 décembre 2021, théâtre Galpon
– 21-22-23 грудня 2021 року, театр Galpon
“recherche_okana21” «Дослідження okana21»
“Eigene Räume betrachten” «Розглядати власні приміщення»
… un titre qui situe la recherche de toute l’année 2021 : plonger dans l’intérieur de notre histoire de vie, dans l’intérieur ou la profondeur inconnue de notre espace physique, dans un monde fragmentaire, interconnecté par la marionnette, le mouvement, les sons, les tissus nous enveloppants.
La recherche en atelier est le début de chaque évolution d’Okana. Et chaque année permet d’avancer un bloc. 2021 consiste à intégrer l’assistance motorisée/informatisée maxmsp et de travailler avec la danseuse ce nouveau mode de jeu, où le marionnettiste n’est plus au-dessus de la marionnette, mais au même niveau que la marionnette et la danseuse. En tant que marionnettiste, avoir la vision réelle – celle qu’aura aussi plus tard le public – change complètement le jeu : cela permet d’avoir la vision du jeu qu’en même temps « être à l’intérieur du corps de la marionnette » par le mouvement. En temps réel, la marionnette peut interagir aux mouvements improvisés de la danseuse.
« Eigene Räume betrachten » :
Les mouvements de la danseuse et de la marionnette se confondent, le « qui est qui » n’a plus aucune importance, les mouvements s’abstraient de nos corps pour se développer en leur propre sens. Découvrir les profondeurs de nos êtres complexes. Se relier. « Eigen » se rattache en ce sens à «intérieur à soi »
La recherche constante « Okana » a débuté en 1986 à Genève. L’expression de son visage en témoigne. Mais l’ensemble du corps évolue, change, se modifie, s’adapte. Comme la « croix », le nombre de fils ; c’est un projet de vie. Il y a ce physique qui change, mais parallèlement son expression change, s’approfondie ; un monde précieux et secret se dévoile petit à petit.
Okana fait partie de la même famille de marionnettes comme Lutko, Laïka, Pahuljica, le pharaon…, toutes nées dans les années 1985 et évoluant constamment selon leur propre philosophie et besoins, en cherchant une idée de profonde humanité et en les reliant avec le monde des arbres dont elles sont issues et dont elles gardent la mémoire.
… назва, яка визначає напрямок досліджень упродовж усього 2021 року: занурення в нашу життєву історію, в невідоме внутрішнє або глибинне простір нашого фізичного простору, у фрагментарний світ, пов’язаний між собою ляльками, рухами, звуками, тканинами, що нас оточують.
Дослідження в майстерні є початком кожної еволюції Окани. І кожен рік дозволяє просунутися на крок вперед. 2021 рік полягає в інтеграції моторизованої/комп’ютеризованої допомоги maxmsp і роботі з танцівницею над цим новим способом гри, де ляльковик більше не знаходиться над лялькою, а на одному рівні з лялькою і танцівницею. Як ляльковик, мати реальне бачення – те, яке пізніше матиме і публіка – повністю змінює гру: це дозволяє бачити гру і водночас «бути всередині тіла ляльки» через рух. У реальному часі лялька може взаємодіяти з імпровізованими рухами танцівниці.
« Розглянути власні приміщення » :
Рухи танцівниці та ляльки зливаються, «хто є хто» більше не має значення, рухи абстрагуються від наших тіл, щоб розвиватися у своєму власному сенсі. Відкривати глибини наших складних істот. З’єднуватися. «Eigen» в цьому сенсі пов’язане з «внутрішнім я».
Постійні пошуки «Okana» розпочалися в 1986 році в Женеві. Про це свідчить вираз її обличчя. Але все тіло еволюціонує, змінюється, модифікується, адаптується. Як «хрест», кількість ниток; це проект життя. Фізична сторона змінюється, але паралельно змінюється і вираз, поглиблюється; поступово відкривається дорогоцінний і таємничий світ.
Окана належить до тієї ж родини ляльок, що й Лутко, Лайка, Пахуліца, фараон… Всі вони народилися в 1985 році і постійно еволюціонують відповідно до своєї філософії та потреб, шукаючи ідею глибокої людяності та пов’язуючи її зі світом дерев, з яких вони походять і пам’ять про які зберігають.
… a title that sets the tone for research throughout 2021: delving into the depths of our life stories, into the unknown depths of our physical space, into a fragmented world interconnected by puppets, movement, sounds and the fabrics that envelop us.
Workshop research is the beginning of every evolution at Okana. And each year allows us to move forward one step at a time. 2021 consists of integrating maxmsp motorised/computerised assistance and working with the dancer on this new mode of play, where the puppeteer is no longer above the puppet, but on the same level as the puppet and the dancer. As a puppeteer, having the real vision – the one that the audience will also have later – completely changes the game: it allows you to have a vision of the game while at the same time “being inside the body of the puppet” through movement. In real time, the puppet can interact with the dancer’s improvised movements.
‘Viewing your own rooms’:
The movements of the dancer and the puppet merge, ‘who is who’ no longer matters, the movements are abstracted from our bodies to develop in their own sense. Discovering the depths of our complex beings. Connecting. “Eigen” is related in this sense to ‘inner self’.
The ongoing research project ‘Okana’ began in 1986 in Geneva. The expression on her face bears witness to this. But the whole body evolves, changes, modifies itself, adapts. Like the ‘cross’, the number of threads; it is a life project. There is this physical change, but at the same time her expression changes, deepens; a precious and secret world is gradually revealed.
Okana belongs to the same family of puppets as Lutko, Laïka, Pahuljica, the pharaoh… all born in the 1980s and constantly evolving according to their own philosophy and needs, seeking an idea of profound humanity and connecting them with the world of trees from which they originate and whose memory they preserve.
– 18-28 juin 2020, salle de répétitions théâtre Galpon
« pénombre d’un après-midi »
– 30 janvier au 1 février 2020, Musée de la Croix Rouge et du Croissant Rouge, Genève
« LUTKO, UN ESPOIR NAISSANT »
performance mouvements/sons d’environ 6 heures par jour pour les visiteurs du Musée. Libre d’accès. Dans la salle des témoins, Lutko utilise l’intérieur d’un piano à queue pour ses mouvements improvisés. Musiciennes et marionnettistes et Lutko se trouvent sur le même plan (jeu horizontal pour la première fois). Jeu horizontal, sans mouvements assistés par télécommande. Avec témoignages de guerre en Bosnie (1992-95) enregistrées et diffusées.
-jeudi 21 novembre 2019, 19h30 espace KUGLER, Genève
« ctrl+esc »
Laïka, Pierre Dunand, Viva Sanchez, salle Kugler, photo Padrut Tacchella
Un court instant d’impro mouvements/sons synthé dans une soirée de performances pour/et avec Kenneth Reams. Jeu Laïka depuis plateforme suspendue par deux joueurs simultanément.
– 4 novembre au 7 novembre 2020, école primaire Nova-Kasaba-Srebrenica, Bosnie
tournée « Lutko-Laïka »
Le jeu se déroule dans l’école primaire/secondaire de Nova Kasaba, dans une salle de classe, sur un vieux piano à queue (Padrut debout, jeu vertical). Viva joue sur le piano, car le jour de jeu,il n’y a pas de courant, donc pas de lumières à nous, ni synthé…
jeu de 30 minutes avec intro (texte lu par Padrut en bosniaque) pour tous les 140 enfants et leur professeurs.
– dimanche 6 octobre 2019
« très essai – Concert-Performance à l’Athénée 4 »
Laïka sur le piano à queue de Viva Sanchez, à l’athénée 4 Genève, octobre 2019, photo © Padrut Tacchella
jeu Padrut Tacchella et Viva Sanchez, avec Laïka.
jeu impro pour Laïka jouée depuis la coursive de la salle en jeu verticale. mouvements et piano à queue (solo de Kagel, Scriabine, Bartok, Pärt…),
– 4juillet au10 juillet 2019 Srebrenica, Bosnie
Marche de la paix à Srebrenica
– 27 juin au 30 juin 2019, 110, rue de Lyon, 1203 Genève
« BIG2019 – capsule du Théâtre Galpon » performance
capsule mise à disposition par le Théâtre Galpon, collaboration artistique entre cie Padrut Taccherlla de Cie AHY – Viva Sanchez de Ensemble Batida – Laurent Valdes – Mélissa Cascarino – Pierre Dunand – Marion Baeriswyl et Élodie Aubonney de h107. Laïka, marionnette de Padrut T.
Les 24h d’utilisation sur les 3 jours de présence sont organisés en heures de jour : Laurent, Élodie et Marion et heures de nuit : Padrut et Mélissa. Dimanche performance de clôture avec Laurent Valdes, Pierre Dunand et Viva Sanchez et Padrut Tacchella (Laïka).
Impro/action painting encre de Chine par Laurent. Mélissa et Padrut utilisent le scintillement de l’étoile Véga transformé en ondes de son pour une impro dansée.
– 16 juin au 18 juin 2017, Plaine de Plainpalais
« BIG2017 – container X »
par Cie AHY – Ensemble Batida
L’univers répétitif de Eric Satie dans les trois lignes des véxations, un monde où délire, rêve, folie et se laisser aller dans la contemplation s’entremêlent. Du non-stop matin à tard la nuit. Les prémices de tournée en Bosnie se définissent lors de cette performance.
– 13 et 14 mai 2017, théâtre Galpon
« Articulations », Salle de spectacle Théâtre Galpon
Création pour une marionnette hydraulique, huit marionnettistes et une danseuse
Conception, scénographie et construction Padrutt Tacchella Chorégraphie Nathalie Tacchella
Jeu marionnette Emmanuel Berthoud, Fatna Djahra, Joël Hefti, Dominique Humair, Stefania Nuzzo, Manuel Puga, Markus Schmid, Padrutt Tacchella
Sécurité marionnette Gala Zackyr, Danse Marion Baeriswyl, Composition musicale Gérard Burger, Lumières Marc Gaillard,
Production et administration compagnie A Hauteur des Yeux.
A l’exception de la photo de l’affiche qui est de Padrut Tacchella, toutes les photos de ce bilan sont d’Elisa Murcia Artengo
Du rêve à la réalité
L’enjeu avec Xd a été double dès sa conception : travailler la relation au sol, les appuis de la marionnette dans une perspective d’autonomie et le travail à plusieurs marionnettistes pour stabiliser son équilibre tout en la faisant marcher. Depuis maintenant plus de huit années, ce nouveau champ d’expérimentation m’a conduit à concevoir un dispositif qui permet à plusieurs marionnettistes de coordonner leurs actions pour mettre en mouvement la marionnette qui pèse aujourd’hui environ 300 kilos !
Intrigué par ce qui influence le mouvement mécanique et ce qu’il influence à son tour, j’ai progressivement complexifié les « points d’impulsion » du mouvement hydraulique sur le bas du corps de la marionnette. Les difficultés à maintenir son équilibre propre dans la marche m’ont incité à recourir à la suspension comme soutien au système hydraulique et, après plusieurs mois de nouvelles recherches, à couper ces liens suspensifs pour ne garder que les liens impulsifs.
La relation avec la danseuse exprime quant à elle l’attachement invisible à ma mémoire de marionnettiste, aux années de mouvements verticaux et horizontaux qui marquent nos propres relations avec le monde.
(Padrut Tacchella Extrait de la note d’intentions pour Articulations)
La création Articulations est l’aboutissement d’un long chemin de recherches artistiques, mécaniques, historiques et relationnelles. Un chemin jonché d’essais, d’échecs et de découvertes, un chemin marqué par les progrès de Xd4r, cette grande marionnette hydraulique qui a appris à marcher.
Les étapes de travail
Outre le travail de recherche, d’inventions, de soudures et autres assemblages nécessaires réalisé en continu pendant près de 8 ans par Padrut Tacchella pour aboutir à la création scénique présentée en mai 2017, une partie de l’équipe a travaillé sur différentes périodes qui ont chaque fois abouti à des présentations publiques.
Février 2013 premier jeu collectif de la marionnette avec la création Tosca Xd3r en collaboration avec la compagnie de l’estuaire
Mai 2015 performance en plein dans le cadre de Go and Guest, une invitation de la compagnie de l’estuaire
Mai 2016 performance Valse hydraulique, une invitation de l’Espace 99 au cœur du quartier de l’Europe
Novembre 2016 performance sur chariot roulant lors de la fête du Vélodrome Janvier 2017 formation culturelle, une invitation de Mediamus pour expérimenter avec des médiateurs culturels le rôle du corps et du mouvement dans les actions de médiation
Présentation dans le cadre de l’événement buvette du Galpon L’homme et la mécanique.
Outre les périodes de répétition à l’atelier du Vélodrome, deux périodes de travail ont été proposées en janvier et en avril-mai par le Galpon en vue de la création de mai 2017, programmée dans le cadre du temps fort Paroles et espace.
Un dispositif solidaire
La marionnette hydraulique est reliée aux 8 marionnettistes par un réseau de tubes. Comme un cordon ombilical, ces tubes fournissent l’énergie du mouvement, les marionnettistes actionnant des pistons qui poussent l’eau de façon stratégique vers les articulations de Xd4r.
Les marionnettistes sont reliés entre eux par l’observation des mouvements qu’ils induisent à la marionnette par leurs actions coordonnées.
La danseuse est reliée à la marionnette par le toucher et le regard. Mais sa liberté est relative, car elle danse avec une marionnette bien lourde, parfois instable et souvent lunatique.
Ce dispositif est solidaire spatialement et physiquement, mais aussi relationnellement. Tous les protagonistes d’Articulations se sont passionné pour ce travail novateur de recherche au long cours.Une partie de l’équipe s’est retrouvée régulièrement (une fois par semaine) dans l’atelier de Padrut Tacchella pour tester les avancées techniques et développer un vocabulaire commun de jeu entre eux, avec la marionnette et la danseuse.
Cet engagement sur la durée a été précieux, voire indispensable pour relever le défi de cette création hors norme. Et lorsqu’il a fallu remanier entièrement le budget pour l’adapter aux soutiens effectivement reçus, la solidarité est restée réelle au sein de l’équipe.
Représentations publiques de mai 2017
Les deux représentations de mai 2017 ont été programmées par le Galpon dans le cadre du Temps fort Carrefours et Espace.
La compagnie a pu bénéficier de la communication et des services fournis par le théâtre.
Les deux représentations ont affiché complet et, le bouche à oreille aidant, la deuxième représentation a accueilli plus de spectateurs que de places, et c’est avec grand plaisir que nous avons rajouté des chaises !
Au total ce sont 176 personnes qui ont assisté aux deux représentations.
L’accueil du public a été très chaleureux, la plupart des spectatrices et spectateurs étant à la fois impressionnés et touchés par la fragilité de cette gigantesque marionnette de métal et des relations qui se jouaient entre la danseuse en chair et en os, les marionnettistes et Xd4r.
Extrait du livre d’or
« Incroyable ! Je ne savais pas qu’un « robot » pouvait me faire pleurer ! Je n’ai pas les mots, mais ça transmet énormément de choses contradictoires, comme la fragilité et la dureté. Bravo ! Continuez lentement ! »
« Extraordinaire ! Je l’avais vue essayer de traverser le pont de la Jonction, mais là je l’ai vu danser ! Quelle émotion ! Bravo »
Bilan artistique
Articulations a permis la concrétisation d’une idée, d’un rêve. Celui de faire marcher une immense sculpture de métal, pesant près de 300 kilos, une masse articulée qui exprime à la fois la puissance et la fragilité. Par son dispositif collectif, Articulations a rendu sensible la force que nous avons lorsque nous nous concertons et nous coordonnons pour le bien commun ; faire avancer et danser une sculpture de métal devient alors la cause la plus noble qui soit. Articulations a également été l’occasion de développer un langage de mouvements nourri de la relation singulière entre la danseuse et la marionnette. Un langage qui, par sa simplicité, aiguise notre sensibilité à tout ce que nous mettons en jeu pour être debout et avancer.
Enfin, Articulations a été la dernière pièce au sein de laquelle nous avons travaillé avec Marc Gaillard, décédé en novembre de la même année. Il considérait Xd comme une sorte de frère métallique.
Articulations s’inscrit dans une histoire artistique qui débute avec un petit jouet robot en bois âgé de 11 ans. Un petit jouet qui est le grand père de cette grande marionnette de 300 kgs.
Nous sommes fiers d’avoir pu faire œuvre de toutes ces couches de mémoire, de toutes ces recherches de mécanique hydraulique, de toutes les rencontres qui ont jalonné le chemin de Xd4r, et d’ouvrir notre monde à l’imaginaire des spectateurs de tous âges.
Elle marche… C’est une danse.
– toutes les performances et spectacles avant 2006…
okana, jachère, 2020, photo padrut tacchella
– « Fra Mauro », cie A Hauteur des yeux et Patrick Kearley (aérostier)
marionnette « la grande femme », suspension sous montgolfière à 25 m du sol
performance pour « LA BÂTIE » – été 2002
Marionnette de taille humaine : « La grande Femme » (plus tard : OKANA)
Dans ce projet, la marionnette est joué par le marionnettiste Padrut Tacchella, suspendu sous une montgolfière captive (Aérostier Patrick Kearley, Genève), le tout retenu par une équipe de technicien.ne.s. La performance dure environ 1 heure et se déroule pendant une semaine au parc des Eaux-Vives pour le public du parc et le soir pour le public de la Bâtie.
